Соціальний педагог
https://sergznz8.odessaedu.net/uk/site/protidiya-bulingu.html
Відповідно до листа Міністерства освіти і науки України від 20.01.2017 № 1/9-18 «Про використання на сайтах навчальних закладів та установ системи освіти інформаційних банерів щодо захисту прав дитини» та на виконання завдання 2 Плану наказу Міністерства освіти і науки України від 08.04.2016 р. № 405 «Про затвердження плану заходів Міністерства освіти і науки щодо протидії торгівлі людьми на період до 2020 року» . ГО «Ла Страда-Україна» розробила для розміщення на сайтах навчальних закладів, органів та установ департаментів (управлінь) освіти і науки інформаційні банери з питань убезпечення потрапляння в ситуацію торгівлі людьми шляхом поширення інформації про роботу Національної дитячої гарячої лінії та Національної гарячої лінії з питань запобігання домашнього насильства, торгівлі людьми та тендерної дискримінації.
код банерів для їх розміщення на сайтах навчальних закладів та установ освіти: 1) Національна дитяча «гаряча лінія» - <а href=http://la-strada.org.ua target="blank">
За більш детальною інформацією звертатися до ГО "Ла Страда- Україна": т/ф (044) 205-37-36, 205-36-94. Контактна особа: Кривуляк Альона.
Соціальний відеоролик «Впровадження інклюзивної освіти».
https://www.youtube.com/watch?v=_HQrmjQsmpA
Права і обов'язки
ЗАКОН УКРАЇНИ ПРО ОСВІТУ
Освіта - основа інтелектуального, культурного, духовного, соціального, економічного розвитку суспільства і держави.
Метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору,
збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, підвищення освітнього рівня народу, забезпечення народного господарства кваліфікованими фахівцями.
Освіта в Україні грунтується на засадах гуманізму, демократії, національної свідомості, взаємоповаги між націями і народами.
Стаття 59. Відповідальність батьків за розвиток дитини
1. Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку дитини як особистості.
2. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.
3. Батьки та особи, які їх замінюють, зобов'язані:
- постійно дбати про фізичне здоров'я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей;
- поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до державної і рідної мови, сім'ї, старших за віком, до народних традицій та звичаїв;
- виховувати повагу до національних, історичних, культурних цінностей українського та інших народів, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання та навколишнього природного середовища, любов до своєї країни;
- сприяти здобуттю дітьми освіти у навчальних закладах або забезпечувати повноцінну домашню освіту відповідно до вимог щодо її змісту, рівня та обсягу;
- виховувати повагу до законів, прав, основних свобод людини.
4. Держава надає батькам і особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов'язків, захищає права сім'ї.
Стаття 60. Права батьків
Батьки або особи, які їх замінюють, мають право:
- вибирати навчальний заклад для неповнолітніх дітей;
- обирати і бути обраними до органів громадського самоврядування навчальних закладів;
- звертатися до державних органів управління освітою з питань навчання, виховання дітей;
- захищати у відповідних державних органах і суді законні інтереси своїх дітей.
ЗАКОН УКРАЇНИ ПРО ЗАГАЛЬНУ СЕРЕДНЮ ОСВІТУ
Розділ X. УЧАСНИКИ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ В ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ.
1. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право:
- вибирати навчальні заклади та форми навчання для неповнолітніх дітей;
- приймати рішення щодо участі дитини в інноваційній діяльності загальноосвітнього навчального закладу;
- обирати і бути обраними до органів громадського самоврядування загальноосвітніх навчальних закладів;
- звертатися до відповідних органів управління освітою з питань навчання і виховання дітей;
- захищати законні інтереси дітей.
2. Батьки або особи, які їх замінюють, зобов'язані:
- забезпечувати умови для здобуття дитиною повної загальної середньої освіти за будь-якою формою навчання;
- постійно дбати про фізичне здоров'я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей;
- поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до сім'ї, старших за віком, державної і рідної мови, до народних традицій і звичаїв;
- виховувати повагу до національних, історичних, культурних цінностей Українського народу, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання та навколишнього природного середовища, любов до України.
3. У разі, якщо батьки або особи, які їх замінюють, всупереч висновку відповідної психолого-медико-педагогічної консультації відмовляються направляти дитину до відповідної спеціальної загальноосвітньої школи (школи-інтернату), навчання дитини проводиться за індивідуальною формою.
Розділ X. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ У СФЕРІ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ
Стаття 47. Відповідальність за порушення законодавства про загальну середню освіту
1. Посадові особи і громадяни, винні у порушенні законодавства про загальну середню освіту, несуть відповідальність у порядку, встановленому законами України.
2. Шкода, заподіяна учнями (вихованцями) загальноосвітньому навчальному закладу, відшкодовується відповідно до законодавства України.
3. Злісне ухилення батьків від виконання обов'язків щодо здобуття їх неповнолітніми дітьми повної загальної середньої освіти може бути підставою для позбавлення їх батьківських прав.
Про права дитини
Усі люди на Землі мають рівні права та свободи.
- на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку;
- на захист здоров'я та медично-санітарне обслуговування;
- на захист від поганого поводження, від відсутності турботи з боку батьків або тих, хто забезпечує за ними догляд;
- на захист від жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність людини, видів дій чи покарання;
- на захист від будь-якого покарання;
- на захист від сексуальних домагань;
- на проживання з батьками та на підтримку контакту з батьками у разі їх розлучення;
- на вільне висловлення поглядів з усіх питань, що стосуються життя;
- на свободу думки, совісті, віросповідання;
- на особисте життя, на недоторканність житла, таємницю кореспонденції.
- Коли не гарантована її безпека для життя та здоров'я.
- Коли її потреби ігноруються.
- Коли стосовно дитини простежуються випадки насильства або приниження.
- Коли порушується недоторканність дитини.
- Коли дитину ізолюють.
- Коли дитину залякують.
- Коли вона не має права голосу у прийнятті важливого для сім'ї рішення.
- Коли вона не може вільно висловлювати свої думки й почуття.
- Коли її особисті речі не є недоторканними.
- Коли її використовують у конфліктних ситуаціях із родичами.
- Коли дитина стає свідком приниження гідності інших людей.
- Їй стає важко спілкуватися з однолітками і дорослими (вона блазнює, б'ється, замикається в собі тощо).
- Її турбує особиста безпека і любов до неї.
- Вона часто буває в поганому настрої.
- Може втекти з дому.
- Може вживати наркотики або алкоголь.
- Може заподіяти собі смерть.
- Пам'ятати, що дитина - це окрема особистість, яка має свої власні почуття, бажання, думки, потреби, які належить поважати.
- Забезпечити її фізичну безпеку. Упевнитися, що вона знає телефони 101, 102, 103, 104, 911, імена та телефони близьких родичів і сусідів.
- Навчити її казати "Ні", навчити захищатися, вміти поводитися безпечно.
- Негайно припинити фізичну і словесну агресію щодо неї та інших людей.
- Знайти час для щирої розмови з дитиною кожного дня. Ділитися з дитиною своїми почуттями та думками.
- Пам'ятати про її вік та про те, що вона має особистісні особливості.
- Залучати її до обговорення тих сімейних проблем, які можуть бути для неї доступними.
- Залучати дитину до створення сімейних правил.
Учитель-учень-батьки. Як будувати відносини і уникати конфліктів
Типовий конфлікт
Одна моя знайома сказала, що завтра везе доньку до лікаря. У тієї, схоже, починається дерматит. Для дівчинки, яка займається в балетній школі, це катастрофа. А все через вчительку математики, вона ніяк не хоче зрозуміти, що майбутній балерині математика не потрібна. До того ж вважає, що дівчинці варто повчитися ввічливості.
Син другий знайомої - Саша - навчається у мовній гімназії. Коли його батьки наприкінці півріччя виявили, що у нього проблеми з хімією, вони, звичайно, пішли до вчительки. Батько спробував з'ясувати, що відбувається.
- Ні, хлопчик розумний, але веде себе погано.
- Як погано? Порушує дисципліну, грубіянить, заважає іншим?
- Ні, він зарозумілий дуже.
Розбиратися з особистими якостями Саші не стали. Батько запитав, що потрібно зробити, щоб виправити ситуацію, і почув, що зробити нічого не можна, дитина не буде атестована в півріччі. А коли, через кілька тижнів, класний керівник попередила, що дитині загрожує відрахування, з'ясувалося, що Саші все ж таки потрібно було підготувати і здати всі теми. Батько пішов до директора не пояснювати, не виправдовуватися і не просити. Головним мотивом було обурення. Він був глибоко ображений тим, що його, дорослу людину, такий же дорослий - інтелігентний вчитель - ввів в оману, по суті, обдурив, не пояснивши, як можна вирішити виниклу проблему.
Мова не про те, чи потрібна майбутньому філологу хімія, а майбутній балерині математика, а про відносини вчителя й учня, вчителя і батьків. У цих ситуаціях є багато спільного: Діти не вважали предмет, з яким виникала проблема, важливим і потрібним для себе. Вчителі вважали, що діти ведуть себе по відношенню до них як мінімум нешанобливо. Навіть батьки, які стоять на боці дитини, не дуже це спростовували. Вчителі не виявляли зацікавленості в тому, щоб дитина все ж таки засвоївла упущений навчальний матеріал. Вчителі не зверталися по допомогу до батьків самі, а інколи свідомо уникали з ними спілкування.
Сім'я і школа
Схоже, дозрівають плоди соціальної приниженості, в якій вчитель опинився в останні десятиліття. Учитель не відчуває себе рівним дорослим людям за стінами школи, навпаки, він відчуває себе деяким винятком з життя суспільства, свою самотність перед виникаючими проблемами. Це часто несвідоме відчуття, але від цього воно не стає менш реальним. Батьків намагаються не помічати, в батьківську допомогу і зацікавленість не вірять.
Чому вчитель спокійно дивиться, як учень «тоне», і не простягає йому руку допомоги?
Чому всерйоз ображається на учня?
Забуває, що учень - дитина, а він, учитель, - дорослий?
Чому протистоїть дитині на рівних?
Але дитина - це ще не зріла особистість, його вибір не завжди гарний.
Посадові обов'язки вчителя передбачають роботу над розвитком цієї особистості. Професійний вчитель крім знань і навичок формує у дитини такі поняття, як права, обов'язки, борг, совість, повагу, добро і зло в кінці кінців. Справою це завжди було непростою, а зараз особливо.
Хто винен?
Нешанобливе ставлення суспільства до вчителя позначається і на ставленні до нього дітей. Нещодавно засоби масової інформації розповіли про історію шантажу, що сталася в одній зі шкіл. Учень, якому загрожує не задовольняюча його підсумкова оцінка, влаштував на уроці провокацію: голосно розмовляв, сперечався з учителем, заважав вести урок. Коли, вичерпавши можливості переконати хлопця словами, вчитель спробував вивести його з класу, сцена «насильства» з криками «потерпілого» («Не чіпайте мене», «Мені боляче») була знята приятелем на мобільний телефон. Запис пізніше показали вчителю з ультиматумом: або гарна оцінка, або ці кадри будуть представлені прокуратурі. Те, що історія стала надбанням гласності, говорить на користь вчителя, він вчинив як дорослий, не став грати за запропонованими дітьми правилами.
Хто винен у тому, що діти можуть по-хамськи поводитися з вчителями? Ви скажете, самі вчителі? Ні. Винні всі. Вчителі, які мало дбають про своє особистісне зростання, людську гідність, душевну гармонію та професіоналізм. Батьки, які забувають про те, що виховання дитини - це перш за все їхня справа. Винна держава і суспільство, яке принизити статус вчителя. І всі в тій чи іншій мірі страждають від ситуації, що склалася.
Як завжди постає питання: «Що робити?». І тут, з моєї точки зору, усім варто починати з себе.
Дорогі батьки!
Подумайте, які установки по відношенню до навчання і вчителя ви формуєте у своїх дітях. Якось по дорозі на роботу мені довелося почути такий діалог. Мама і син, важко дихаючи, в останню хвилину встигли заскочити в трамвай. Мама радісно подивилась на сина:
- Ось бачиш, встигли. Який у тебе урок перший?
- Праця.
І тут радість на обличчі мами змінилася явним розчаруванням:
- Ну і що ти мене смикав? На працю не можна спізнитися, чи що?
Хлопчику було років десять-одинадцять. Він всього лише хотів виконати шкільне (і не тільки) правило: прийти без запізнення і не отримати осуд вчителя. А мама своїми необережними словами заронила в ньому думку, що правила - це дурниця, зауваження вчителя - порожні слова, нічого не варті.
І ще. Одне з найважливіших якостей, що визначають життєву успішність, - це вміння встановлювати і підтримувати добрі стосунки з людьми. З різними людьми. Хіба вам завжди подобається ваш начальник? Але від того, як ви налагоджуєте з ним стосунки, залежить ваш добробут, кар'єра, самопочуття. Вчитель для дитини в якійсь мірі начальник. Він може бути в чомусь неправий, але з ним все одно треба підтримувати коректні робочі відносини. Не варто переконувати дитину, що вчителя потрібно слухатися і почитати, тому що він фігура сакральна, він завжди правий, він розумніший, освіченіший. Учитель - людина, у нього можуть бути свої слабкості і недоліки. Але норм ділового спілкування це не скасовує.
Дорогі вчителі!
Не уникайте батьків. Ви разом робите одну справу - вчите і виховуєте дітей. Співпрацюючи, ви можете досягти багато чого. Більшість батьків - цілком осудні люди, які тільки порадіють, якщо відчують в вас союзника. Багато батьків - люди зайняті і без допомоги вчителі можуть не побачити тих труднощів, які виникають у їхніх дітей. Виходьте на контакт з батьками самі, інформуйте їх, звертайтеся за допомогою. Не чекайте, поки обурені, засмучені або розгнівані батьки прийдуть до вас чи в адміністрацію школи із заплутаною купою проблем, що накопичилися. Запитуйте, як бачить ситуацію батьки, які в них пропозиції, як би вони поступили на вашому місці і що готові зробити на своєму. Узгодьте план спільних дій та встановіть «контрольні точки» - час і спосіб перевірки, чи дає ваш план очікуваний результат.
Прийоми конструктивного спілкування легко освоюються людьми з почуттям власної гідності, високою самооцінкою, впевненими в собі і своєму професіоналізмі. Саме ці якості не дозволяють дорослій людині по-дитячому ображатися на учня, цуратися успішних дорослих, боятися адміністрації, перекладати відповідальність за свою невдачу на одного й проектувати незадоволеність власним життям на спілкування з учнями.
